KUZNYA-LVIV@UKR.NET

067-570-03-07

073-048-59-90

Карбування металу. Види, інструменти, технологія

З давніх часів художнє карбування широко використовувалася для створення зброї, ювелірних прикрас, посуду та картинних рам. Дана технологія являє собою рельєфне зображення на металевій пластині або ж на готовому виробі. Сам процес створення малюнка неймовірно складний на кожному своєму етапі, адже практично вся оброблювана поверхня служить в якості робочої.

Види карбування по металу

Карбування можна розділити умовно на два види: плоске й об’ємне. За допомогою першого створюють максимально деталізоване зображення, як наприклад, «залізні мережива». Це вишукані орнаменти та візерунки, виконані з граничною точністю, в яких викрешують спочатку фон, а потім і лінії самого зображення.

Такий вид карбування вимагає особливої обережності під час процесу випалювання, адже дрібні перегородки можуть просто розплавитися. Приклад такої обробки можна часто зустріти на кованих дашках будинків. Другий спосіб створення плоского малюнка на металевих предметах – робота з контуром.

Багатьом цей вид нагадує гравіювання, і не дарма, адже з його допомогою поверхня залишається практично такою ж гладкою, як до обробки. Різниця полягає в тому, що контурне карбування може бути не тільки увігнутим, а й опуклим.

Крім плаского, використовують також об’ємне карбування, яке дозволяє творити справжні чудеса, як наприклад, скульптурні зображення. Багаторівневі деталі цілого малюнка в поєднанні з чорнінням роблять об’ємні елементи композиції незалежними від фону. Такий вид карбування має відмінний від попереднього технологічний процес, тому що деформації піддається вся поверхня, а для цього необхідним є вдвічі більший тиск.

Чим і з чого?

карбування металу

Для того щоб створити дійсно гарне і якісне зображення за допомогою карбування, необхідно щоб робочий матеріал був м’яким і пластичним. Найпоширеніші метали для даного типу обробки це листові види, такі як латунь, алюміній, покрівельне залізо (для прикраси кованих камінів). В силу своєї дивовижної пластичності та піддатливості, найбільшу популярність серед іншої сировини набрала червона мідь. Вона ідеально підходить для будь-якого з перерахованих вище методів карбування, оскільки вона швидко відновлюється після випалу, і разом з тим дозволяє створювати рельєф практично будь-якої глибини.

У процесі безпосереднього нанесення зображення на метал, використовують декілька видів інструментів, які називають чеканами. Щоб малюнок був фактурним і багатим, існує величезна кількість форм перетину і бою чеканів, кожна – для створення певного художнього ефекту. Так, наприклад, канфарники призначені для того, щоб перевести ескіз з паперу на робочу поверхню. Вони мають загострений наконечник, і слугують також для точкового оформлення фону.

Після створення початкового контуру канфарніком, по ньому проходяться обвідним чеканом, щоб лінія була чіткою і без зайвих нерівностей. Щоб додати об’єму в малюнок, використовують пурошники й трубочки – для вибивання кулястих форм, і лощатники – для додання фактури фону. Також існують так звані фігурні чекани, їх використовують для створення відбитків бажаного зображення.

Послідовність і технологія

Перед тим, як почати працювати з самим металом, необхідно ретельно підготувати ескіз. Спочатку малюнок роблять без зайвої деталізації, тільки позначаючи штрихуванням опуклості, після чого вже опрацьовується шаблон в натуральному розмірі з урахуванням всіх дрібниць. Для перенесення макета малюнка на робочу поверхню, вирізають заготівлю з обраного металу, але з урахуванням додаткових 3-4 см по краях.

Це необхідно для того, щоб болванка міцно трималася на смолі та не вискакувала під час роботи, в такому випадку відбитки чеканів будуть виходити чіткіше. Після того, як малюнок вже переведений на метал (зазвичай це роблять за допомогою копіювального паперу і клею), починається робота з самими чеканами.

Як вже було сказано, технологія карбування – дуже трудомісткий процес, тому після створення контурів, фактур і рельєфу, виріб обпалюють для того, щоб «пом’якшити». Після охолодження, можна поглибити опуклості та доопрацювати деталі. Наприклад, у створенні карбованого декору для кованих столів і лавок необхідно кілька разів підчищати художні елементи, адже вони складають композиційний центр і беруть на себе максимум уваги.

Карбування дає можливість не обмежувати політ фантазії та використовувати різні інструменти й матеріали для створення унікальних ефектів. Філігранні й позачасові карбовані вироби навряд чи коли-небудь втратять свою популярність серед поціновувачів тонких мистецтв.